(присвячується кацапсько-Чеченській війні
1994-1996 р.р.)
Пану Єльцину сниться п’яний кошмар
І кидає гада то в холод, то в жар.
Він осушив пляшок три коньяку,
Заснув і побачив картину таку:
Росія програла Чеченську війну.
Дудаєвська техніка йде по Кремлю.
Прапор Чечні - на найвищій трубі.
Грачов у петлі на найвищій вербі.
До Бориса Басаєв додому прийшов.
Бориса знайшов під письмовим столом.
(Як тільки з’явився Басаєв туди,
Охорона забігла хто-зна куди).
За вухо Бориса Шаміль витягав,
Довго і сильно по морді клепав,
Тоді головою об стіни лупив,
Від злості кипів і таке говорив:
«Що ти, собака, в Чечні наробив?
Навіщо ти нам пів-країни розбив?
Навіщо ти, гад, обстріляв інгушів?
Для чого ти, Падло, Дудаєва вбив?
Давно вже такого не бачили в горах,
Щоб гинули люди при переговорах!»
Басаєв пішов, не схотів його вбити.
З’явився Дудаєв із того світу.
Питає: «Нажився, падлюка, чи ні?
За те, що ти, гад, наробив у Чечні,
Я на той світ тебе хочу забрать!
Я сам тебе буду там доглядать,
Попелом згарищ з Чечні годувать,
Поїть тебе нашою нафтою, сука,
Ти ж рвався до нафти кацапська падлюка?!»
Потім Радуєв до нього прибув.
І зразу спитав: «Первомайськ не забув?
В Первомайську убив ти, кацапська скотина,
Найкращих бійців із моєї частини.
Ти по нас там стріляв установками ГРАД,
Розтріляв все, що можна, ненависний гад.
А тепер ти вважаєш себе за героя,
Хоча автомат проти ГРАДів не зброя.
Ти кричав на весь Світ: « я Чечню розтопчу!»,
Але я ще живий. Я за всіх заплачу!»
Тоді Яндарбієв до нього прийшов.
І каже: «Нарешті тебе я знайшов!
Ти припинити війну обіцяв,
Сто раз говорив і постійно брехав.»
Єльцин кричить: «У Чечні буде мир!!!»
Та з’явився чеченець, якийсь Альтамир,
І каже: «Цією війною, скотина,
Ти вбив мого брата, і друга, і сина.
В мирний час може б хтось говорив про тюрму,
А я тобі голову зараз зніму!
Хоч я не бандит, а чеченський солдат!»
І Борису між очі навів автомат.
Єльцин од страху стрибнув кудись вбік,
І наяву лобом в стінку упік.
Тоді кругом ліжка він рачки пройшовсь,
Нарешті прокинувсь і криком зайшовсь.
На охорону: «Козли! Барани!
Як ви сміли до мене пускать такі сни?
Чому ми не можем розбити Чечню?
Вони так успішно ведуть цю війну,
Що Росію вважають усі за дурну!
Де той дурень Грачов? Я йому покажу!
Я всім морди поб’ю! Я Басаєва вб’ю!»
Потім годину він мовчки сидів,
Хтось заходив спитати чого він так вив,
А ще хтосьь питає для чого він пив.
Тоді він ліг спати і знову кричить.
А охорона спокійно стоїть.
Знають, що Єльцину сниться кошмар,
І кидає гада то в холод, то в жар.
Літо 1996 р.
Олег Бандера
ID:
599527
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 13.08.2015 23:43:12
© дата внесення змiн: 13.08.2015 23:43:12
автор: bandera
Вкажіть причину вашої скарги
|
