Я підійму до неба свої очі,
І птаха білого побачу серед хмар.
Немов матуся, всі безсонні ночі
Цей птах країну рідну зберігав.
Усе було з цим птахом, і колись
Він зходив в небо і підбитим падав..
та, встрепенувши крила, знову в вись
Він підіймався, знову в хмари канув !
Всього цей птах зазнав - і бід, і горя,
Зазнав поразок вдосталь і печалей
Та потім знов отримав перемогу,
Бо завжди нашу землю захищав він.
Цей білий птах все на собі відчув:
Як вороги топтали землю України..
Гарматні постріли і крики чув,
Чув материнський плач, і плач дитини..
Птах білий крильми завжди огортав
Усіх дорослих й кожную дитину.
Можливо, ти не здогадався і не знав,
Що білий птах - це наша Україна !
