Я, плачучи, благаю смерті,
Кричу до неї:"Гей, не йди".
Вона шепоче:" Вже в конверті.."
В конверті здерті наліпки мої.
То наліпки життя подерті,
Життя, що ниє сильно в серці.
У серці, зшитому нитками,
І скуте, ніби, вже цепами..
І, ніби, вже кінець єстві,
Смерть поцілунком губи вкрила,
Набридло жити в гонитві,
Я хочу розпустити крила..
