Я в музиці топлю увесь свій біль,
Аж струни від жалю похмурі рвуться.
я свічки запалю не мимовіль,
І в сердці почуття всі відізвуться.
Самотність потопає у ладу,
В мажорі чи можливо у мінорі,
І ще не раз отак я упаду,
Немов той айсберг,що блукає в морі.
Мене ніхто й ніколи не жалів,
Про співчуття немає тут і мови.
Всі говорили : «сильна ти.переживеш усе.»,
А я ламалася щоразу знову й знову.
У мене вже немає просто сил,
Аби щоразу все це відчувати.
Шкода ,що люди на спині не мають крил ,
Аби десь в небі про усе їм забувати.
Я знову сяду за старенький свій рояль,
У нотах потопивши всі печалі.
Шкода ,що люди так невчасно йдуть,
І так нескладно все жартують почуттями.
