«Селищами жебраків від зорі до зорі
Йдуть блукаючі акробати.»
(Гійом Аполлінер)
Ми акробати:
Жонглюємо залізними інструментами,
Граємо безглузду виставу
У цьому цирку людей,
Блукаємо селищами жебраків,
Людей, що раптом стали безхатьками,
І не хочуть дивитися ніяких вистав:
Навіть наших – таких дотепних,
Не хочуть слухати ніякої музики:
Навіть цієї – такої голосної,
До грому подібної.
А ми все бавимось
У свої ігри зі смертю,
Дивіться на нас – глядачі ненаситні,
Може колись вам набридне.
Може…
Переглядаю історію подій початку другої світової. Все те ж. Людство нічому не вчиться, або швидко забуває. Мені іноді видається що воно ненормальне, бо інакше як може терпіти таку наругу?
Артур Сіренко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
