Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Андрій Анатолійович Отченко: «Дзеркало душі» - ВІРШ

logo
Андрій Анатолійович Отченко: «Дзеркало душі» - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

«Дзеркало душі»

Андрій Анатолійович Отченко :: «Дзеркало душі»
…Я знаю кажуть що кохання,                                                                                                                                              
Як іскорка в очах горить,                                                                                                                                                      
І вічне щастя не згасає,                                                                                                                                       
Бажанням лиш одним твердить…                                                                                                                                       
Та миті є життям завдало,                                                                                                                                                        
У погляді не вбачиш ти,                                                                                                                                                    
За посмішкою горе скривши,                                                                                                                                              
Що ж коїться в моїй душі?                                                                                                                                     

Завзятим сумом вкрилось серце,                                                                                                                     
Страждало день за днем воно,                                                                                                                                           
У крові з болем захлиналось,                                                                                                                                                
І воскресало що було…                                                                                                                                                     
Але в думках воно завзято,                                                                                                                               
Затвердило печаль свою,                                                                                                                                                    
І мрію ту що не здійсненна,                                                                                                                                               
Полишило горіть в вогню.                                                                                                                                                  
Та палким променем кохання,                                                                                                                                            
Із попелу з’явилось знов,                                                                                                                                              
Воно мене не полишає,                                                                                                                                                        
У жилах закипіла кров.                                                                                                                                                        
І трепіт рук, тремтіння тіла,                                                                                                                                         
Душа кохаючи боліла,                                                                                                                                                        
Вона ж завзято покохала,                                                                                                                                               
Того кого ж не вистачало.                                                                                                                                                    
І той хто подумки завжди,                                                                                                                                     
Залишив слід у серці моїм,                                                                                                                                        
Шкода що не кохаєш ти!!!                                                                                                                                                
Шкода кохання що у горі.                                                                                                                                                        
І ця буденність не межа,                                                                                                                                                         
У спогадах є кожне слово,                                                                                                                                                    
Як шрам на згадку кожні дні,                                                                                                                                          
Усе що є у серці моїм.                                                                                                                                                             
І голод той що вже байдужий,                                                                                                                                          
Із сном полишили мене,                                                                                                                                                 
Вони не витримали болю,                                                                                                                                                 
Й чекають щастя як буде…                                                                                                                                                      
І кожні дні я надягаю,                                                                                                                                                          
Ту посмішку, того життя,                                                                                                                                                     
За нею ж холод неминучий,                                                                                                                                              
Й розбите серце що стражда.                                                                                                                               
Страждає так бо покохало,                                                                                                                                                
Й не хоче просто відпустить,                                                                                                                                          
Не знаючи за що тримає,                                                                                                                                                       
Й безжально віддано терпить.                                                                                                                                           
І в погляді є море горя,                                                                                                                                                          
В очах бездонних, там на дні,                                                                                                                              
Кохання заховалось щільно,                                                                                                                                             
У дзеркалі моїй душі. 

А.А. Отченко 03.05.15р.

ID:  578699
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.05.2015 20:34:54
© дата внесення змiн: 14.12.2016 05:16:04
автор: Андрій Анатолійович Отченко

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (675)
В тому числі авторами сайту (13) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Валерія Скубій, 03.05.2015 - 20:57
Дуже чуттєво cry
 
Андрій Анатолійович Отченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.... friends
 
vlarin, 03.05.2015 - 20:39
12 12 12 12 smile Гарно й щиро.
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: