|
…Я знаю кажуть що кохання,
Як іскорка в очах горить,
І вічне щастя не згасає,
Бажанням лиш одним твердить…
Та миті є життям завдало,
У погляді не вбачиш ти,
За посмішкою горе скривши,
Що ж коїться в моїй душі?
Завзятим сумом вкрилось серце,
Страждало день за днем воно,
У крові з болем захлиналось,
І воскресало що було…
Але в думках воно завзято,
Затвердило печаль свою,
І мрію ту що не здійсненна,
Полишило горіть в вогню.
Та палким променем кохання,
Із попелу з’явилось знов,
Воно мене не полишає,
У жилах закипіла кров.
І трепіт рук, тремтіння тіла,
Душа кохаючи боліла,
Вона ж завзято покохала,
Того кого ж не вистачало.
І той хто подумки завжди,
Залишив слід у серці моїм,
Шкода що не кохаєш ти!!!
Шкода кохання що у горі.
І ця буденність не межа,
У спогадах є кожне слово,
Як шрам на згадку кожні дні,
Усе що є у серці моїм.
І голод той що вже байдужий,
Із сном полишили мене,
Вони не витримали болю,
Й чекають щастя як буде…
І кожні дні я надягаю,
Ту посмішку, того життя,
За нею ж холод неминучий,
Й розбите серце що стражда.
Страждає так бо покохало,
Й не хоче просто відпустить,
Не знаючи за що тримає,
Й безжально віддано терпить.
І в погляді є море горя,
В очах бездонних, там на дні,
Кохання заховалось щільно,
У дзеркалі моїй душі.
А.А. Отченко 03.05.15р.
ID:
578699
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.05.2015 20:34:54
© дата внесення змiн: 14.12.2016 05:16:04
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|