Мойсей
(Поема)
1ч.
Ще й досі стогне Україна
І пам’ятає, як Богдан
Її учинками своїми
Росії без боїв віддав.
Кохання, кажуть, окриляє,
На подвиг кличе. Так, бува!
Й Богдану слави добавляла
Колись козацька булава.
Славетний сотник Чигиринський
Підлеглим був у короля
Владислава – Богдан Хмельницький.
Суботів – батьківська земля.
Приносили доходи скромні
І шинки, й вулики, й млини…
Впав іній на козацькі скроні;
Зростали донечки й сини –
Тиміш з Остапом. Мир усюди…
Король Хмельницькому годив –
Той бій ніколи не забуде,
Як на Московію ходив.
Тоді йому життя Богданом
Було врятовано. Та ба,
Хмельницького тепер гойдає
Також недоленька-судьба:
Дружина Ганна помирає
Після пологів непростих.
Душа її спішила к раю –
І сотник мусив відпустить.
Усе частіш козацькі очі
Спинялись не на дітворі,
А на Гелені. І щоночі –
Думки про ту, що у дворі
Його жила тепер – служила
Красуня-полька – сирота.
Й кипіла кров у сильних жилах,
Й не на заваді вже літа…
Богдан будує власні плани,
Він не боявся вже гріха:
В дружини мріє взяти пані,
Хоча Гелену лиш коха.
Не знав тоді іще Хмельницький
Це злом обернеться яким,
Як слава бряхне його низько,
Клясти як будуть козаки.
Якось вертаючись з походу,
Славетний сотник аж зомлів:
Маєток – спалений… Народу
Крові теж повно на землі.
Чаплинського та підла справа
Богдану розум відняла:
Над сином – нелюдська розправа
Й Гелена вкрадена була.
У Посполиту поспішає
Шукати правди в короля,
Його надія не лишає:
Ще вернеться його земля,
Яку Данило теж присвоїв,
Але король не поспішав –
Забув, ким був для нього воїн.
Кипить Богданова душа!..
Він справедливості бажає,
Загін збирає козаків
І на Чаплинського рушає,
Та… губить вірних смільчаків,
Адже нерівні їхні сили.
В полоні мучиться Богдан,
Поки Гелена упросила
Того, хто ключ йому подав
Від брами, що його тримала,
Гуляла воля де за крок,
Але Богдану цього мало –
Про помсту просить у зірок.
Закревський, молодий полковник
Тікати бранцеві велить,
А на вінчанні дзвін церковний
На всю околицю дзвенить.
Тепер Гелена вже дружина
Підстарости, а не його.
«Ба, почуттям не дорожила!..
Де вірного знайти? Кого?»
Ганна Верес
Дякую, Світлано. Приємно уже вкотре одержати добрі слова від Вас, адже Ваша поезія набагато сильніша за мою. Але, щоб створити щось нарівні, треба не лише старання, а й дар від Бога, тож я щиро радію за Вас.
