Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Станислав Бельский: Остап Сливинский. Адам (2) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Вікторія Т., 31.03.2015 - 03:07
Похоже на что-то глубоко философское (а, может быть, и нет). Боюсь ошибиться.
Станислав Бельский відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Следует, наверно, сначала прочитать первое стихотворение из цикла (его уже перевели на русский, так что я браться за него не стал). Оно делает картину объёмней:Старий, а впійманий у дитячий сак! На п’ятій тисячі років прокинутися з розмальованою вві сні лисиною! Хто я? Розгублений дідуган у костюмі фавна. І діти хапають мене за руки, щоб провести крізь діру в огорожі до саду, де сторожем – мій бородатий приятель юності. Урвище неба, будь милостивим до моїх незміцнілих крилець. Ноче, відкрий мені м’яку печерку, дню, буди виткі рослини, проклади світлом мою плутану дорогу. Затамувавши подих, я пролітаю під бездиханними деревами. Дмаа, Адма, Адам, Адам. |
|
|