Ти, рідна мово – золота криниця,
мов незабутня батьківська світлиця.
Така ж красива, чиста, молодильна,
з твоїх глибин водиця б’є живильна.
П’янкі наповнять серце аромати:
Медовий присмак, запах рути-м’яти.
Я мріяла у сонячну погоду
знайти джерел твоїх цілющу воду.
Щоби у ній утамувати спрагу,
набратися душевної наснаги
і зерна правди сіяти між люди…
Можливо, зла між ними менше буде.
Тоді я стану Господа просити,
щоб допоміг тебе нам відродити
і пісню, що співала мені мати,
і рушничок, що вчила вишивати.
А у житті затямити просила:
– У нашій мові є велика сила.
Ти – українка з роду і до роду,
плекай же мову рідного народу.
