Я плачу над усім, що попадається на очі,
Усмі́шки, вітання... Прекрасне тіло жіноче.
Над любов'ю теж ридаю багато.
Над дружбою. Правда, над нею плачу я втратами.
Краще б завжди текли по обличчю сльози.
Краще б криком дусився на грязній підлозі,
Ніж, отак замічати цю всю фальш та іржу,
Що укрила так ніжно. Тепер не шукаючи її находжу.
У скверах та парках, у кафе, в магазинах
Опліла́ мов павук маленьку дитину.
Дитина сміється, танцює і скаче,
І поки що цього не бачить, не бачить. Не бачить.
