Аеродром "Кабул". Весна.
Хвилини відпочинку.
Мулли молитва голосна
Вривається в будинки.
Службове рондо до кінця
Вже добіга помалу.
Нема ні звіра, ні ловця...
Війни - як не бувало.
Я так любив хвилини ці.
У вишині - ні хмари.
Ширяють тільки горобці,
Та вертольотів пара.
Та що-ж один так низько йде?..
Неначе п'яний тоне.
Його ведучий вже онде,-
По смузі вітер гонить.
І я примружився на мить:
(О! Як же сонце сяє!)
Та він... поранений летить.
Шасі в нього немає.
Турбін розстріляних виття,
Машина вередує.
Такий політ на все життя
Кошмари гарантує.
Пілоти, начебто, не з тих,
Кого не любить небо.
Двигун дотягне до своїх,
Та ще ж і сісти треба.
Вже майже скінчився політ,-
Страшний вояж у гори,
Тепер спирався вертоліт
Лише на дві опори.
Лягає зраненим бортом,
Неначе спати буде.
Не можна! Бо черкне гвинтом -
Розтрощить за секунди.
Із пекла вирвався, вцілів,
Не впав під лезо бритви.
Тепер триває на землі
За їх спасіння битва.
Для когось - гори у красі,
Комусь - весна столична,
Комусь - життя на терези
Покладено публічно.
Несли усе: важке, тверде,
Під "хворий" бік мостили.
Готово! Більше не веде.
Саджайте гвинтокрила.
І знову тиша , і весна,
Та горобці на лузі.
Не вірилось, що йде війна, -
Та ось вона, на смузі.
Мені, як свідкові, щемить,
Хоч я там був стороннім:
Саджали хлопці вертоліт
На плечі і долоні.
27 січня 2008 рік
Вірш опубліковано:
- Антологія української інтернет-поезії «За межею означень…», Івано-Франківськ, Місто НВ, 2009 р.
- Антологія інтернет-поезії «На вістрі курсора», Київ, ТОВ «Редакція журналу «Дніпро», 2010 р.
Оценка поэта: 5 Справжній вірш. Недоліків бачити не хочеться - а цілком можливо, їх і немає. Згідний з думкою всієї читацької аудиторії: твір заслуговує на найвищу оцінку.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пишу про життя, як його доводиться іноді бачити, навіть під таким кутом, коли радість за врятовані душі не перекриває напруженого очікування розв"язки.
Оценка поэта: 5 Так мало свідків залишиось, отих небачених жахіть...
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Часто ми не помічаємо таких людей. Бо серйозною патологією є биття себе п"ястуком у сереце із словами: "Та я таке бачив, а ти..." Хто скуштував, вміє працювати і над собою. Дякую красно!
клас!!!
