Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо! Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
Кожна жінка тепер тулитиме до серця Вашу присвяту або прикріпить над ліжком(!) 
і віритиме, що це лише про неї 
та ідеальний вірш! 
Дякую щиро! 
