Світло тягнулося через весь коридор
І заціпивши куток, залишилось там.
Взявши на себе тінь твоїх пліч,
Закривши світ твоїх слів. Мовчало.
Довго мовчало.
А воля твоїх почутів казала тобі,
Казала так, що чули лиш стіни глухі,
Хоча вони були лиш так, примітив,
І їхня роль була зберігати весь дим,
Що втрачали легені, а самі втрачали свій вид.
Так насмілившись трохи, ти залишиа слід,
Форму губ, на поверхні чужій,
Та назвавши це словом «привіт»,
Віддійшла від землі.
Десь годину назад я відчув твій прихід,
Як затих сивий вітер, та промокла вся ти.
Це був знак невідомих подій, ще годину назад.
Зараз це божевільний контакт, це як запах грози.
Зараз вже без свідомих бажань тіло хоче тапла.
Тож знімай мокрий стиль.
Тож знімай…
Дякую)
