Є люди у серце, і люди у печінки,
Є люди, які несуть кубометри болю...
Є люди, яким присвячуються роки,
І ті, що за дві хвилини міняють долю.
Є люди, які приходять, коли біда,
І люди, які дарують - і цим багаті.
Є ті, що на найвіддаленіших рядах,
Аби на твоєму святі...
Є люди із тих, що тягнуть тебе у світ,
І ті, що самі ідуть за тобою слідом,
Є ті, що прямують "до", чи тікають "від",
І ті, що шукають винних у власних бідах.
Є люди "везучі", і ті, що самі везуть,
Є ті, що пройдуть крізь пекло, щоб бути поруч,
Є люди, що залишають тебе внизу,
Тому що постійно прагнуть дивитись вгору.
Є люди, що їх цінуйте і дорожіть,
І ті, що коли без них - спокійніше спиться,
Бо врешті, є лиш "твої", ну, або "чужі",
А решта - усе дурниці.
ID:
539907
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 28.11.2014 03:03:50
© дата внесення змiн: 28.11.2014 03:03:50
автор: Ксенислава Крапка
Вкажіть причину вашої скарги
|
