Розумію, що той хто зараз навпроти мене, не хоче зі мною спілкуватися. Можливо і мав би бажання якщо розумів би і він чого хочу я, але не має він тієй можливості. Він холодильник. Він бездушна річ яка виконює свої функції. Ніби мій раб але куди я без нього. Хтось скаже «та ви ж друзі», а я подумаю мовчки для інших, щоб ніхто не вкрав мої думки, «у нас залежність». А сів я біля нього, бо йому в середині холодно і темно,та щей купа мертвих продуктів спочиває. А як я відкрию його, то в нього настрій підіймається, і вже йому не так темно. Я так робив це періодично, щоб він звик до того хто його хозяїн. Сиділи ми і він виробляв холод свого виробництва, а я відчував його на собі, правда не той же самий, а інший, той що надходив до мого тіла з вікових щілин вікна. Цей холод проникав зі всім своїм царством. Заповнював собою предмети, речі, мій чай взяв у полон, тільки погляд не зміг зачіпити. На має він тієї влади над ним. Бо є проміжне між ними це сама особа. І саме та особа може дати волю на те щоб холод проник у погляд. Він зі своїми підлеглими надійні але болючі та несправедливі до нас. До тих хто думає що вони все знають про справедливість. Холод він перериває… Перериває тепло, серцебиття, спілкування, надію і все над чим має владу. Ось він вже через годину чи дві, жив у тому приміщені де насолоджувалися тишиною я і холодильник. Ми вірили, точніше я нав'язував свому товаришу свою віру, в те що я головний між нами і тут як грім, як урок чи покарання за мою високомірність по відношеню до холодильника. Невідоме безномероване чудо світу здійснилося. Вимкнули електромережу. Мене чесно принизили, виявляється є вищі повелителі над моїми речами. Вищі ніж я. А як так? Тепер я відкриваю його, а йому так же темно. Він не реагує на мене, ігнорує мене за мої ж гроші. З часом, з часом і з дивом холод у ньому зникав. Холод зникав, тож можливо зароджувалась душа. Я в надії на це чекав так довго, що коли подивився на годиник а там пройшло лише хвилин двадцять п'ять. Жахливо… дав собі слово що більше не буду дивитися на ті стрілки. Вони ж відверто брешуть а вся планета їм вірить. Чекав далі і прийшла весна, тепло, надія. Електромережу увімкнули, а мені вже до неї нема ні болі ні радості, це мені, а моєму електроному другу було настільки приємно, що я міг знову періодично дарувати радість.
