Оживає Майдан,
розправляє натомленi груди...
Наче і не було
повнокрової тої біди...
За кордонами очi
сховали вiд люду iуди...
А полеглi герої
небесні саджають сади...
Зграйкою голубiв
над Майданом пливуть їхнi душi...
I незчуєшся, як
вже годуєш тi душi з руки!..
Життєдайне добро –
невичерпне, святе, невмируще.
I, напевно, майданівці –
люди хороші таки,
як змогли голубiв
наполоханих цих приручити...
Близькiсть їхнiх сердець
мов засвідчує: "Жодних образ"...
О брати-голуби,
як змогли ви таке пережити –
i в серцях зберегти
сизокрилу довiру до нас?!
...Запитати б у тих,
хто хоч раз помирав за свободу:
скільки треба життів
для вкорінення прав і свобод?
Сизі крила – мов дим...
дим майданівського небозводу
за найтяжчих часів,
у які народився народ.
З Днем народження, Танечко! Хай здійснюються мрії - і мирного неба, звичайно!
У Парку воїнів-афганців також голуби сідають на долоні і тупцяють коло відпочиваючих по лавочках, зазираючи в обличчя одним оком, у парку Партизанської слави - синички і білочки беруть насіння і горішуи з руки... Символічно: яка багата горем наша історія - і які довірливі тварини
Тетяна Яровицина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
