Мамо. Ти більше не будеш мене чекати
Я більше не можу вертать додому
До твого дому. Сказати б кому
Хоч там і є за порогом тато
Ти більше не можеш мене чекати.
Повітря студить обличчя ранком
Я маю йти на свої барикади
Колишні друзі. Колишні втрати
Та з кожним новим моїм світанком
Я слів простих безкінечна бранка.
Ні з ким, ні де б не лягала спати
Не перший рік. До кінця мого світла
Кого б не зустріла. Для кого б не квітла
Чи навіть давала б життя – як знати.
Ти більше не можеш мене чекати.
