Мабу́ть не випадково,
Пишу я ці рядки,
Не випадково мова
Лунає із душі.
Хтось «Ctrl+Shift» натиснув,
Та увімкнув систему,
Щоб написати стисло,
На всім відому тему.
Набридло все настільки,
Огидна навіть рима,
Ті віртуальні спілки
І киборг-побратими.
Не хочеться писати,
Співати про тополю,
Та нікому віддати,
Ось цю з межею волю.
Не хочу розуміти,
Бо серце - це не мозок,
Йому би просто битись,
Не лити тиском сльози.
Мої думки́ пробачте,
Не зволікайте слово,
Не бачу Батьківщини,
Не чую рідну мову.