Знехтувати всім та прекрасним світом,
Що нас заразив нескінченим бігом,
По одній осі в дивній орбіталі,
Я вже посивів, що же буде далі?
Я не відчуваю дихання і сліз,
Я не бачу світла, через клятий бриз,
Він в душі плеска́є та летить з очей,
Що же буде далі без твоїх ночей?
Боляче роблю я стіні та вітру,
Навмання кричу: "Я втомився вірить!"
На останніх сходах зупинив бажання,
Більш не має ходу без твого кохання.
Час пройде і я, буду посміхатись,
Зірваним квіткам, повз які спіткався,
Та якби знаття, чи вони зів’яли?
Я віддав життя, що же буде далі?
