Всього цілунок проти ночі
а далі погляд в очі...в очі...
той шепіт ніби увісні -
і знову очі...знов ясні.
Проміння сонця крізь сон,
тризвонить клятий телефон,
одну хвилину часу! мить!
бажання ж у мені кричить!
Я пригорну тебе до себе -
здається більшого й нетреба...
Руками простір обійняв?
Тебе нема! І я проспав.
Згадав учора: вечір, сміх,
найкращу з поміж інших втіх,
всі мрії ніби наяву -
шкода. Я сам живу.
Уранці ти втекла зі снів
і стала поміж інших дів,
що лиш вночі досяжні для думок -
життя це суть, а сни - пісок.
День пролетить неначе реактив
у світлі денному не віднайти тих див,
які малює мозок в темряві квартири -
ввімкну уяву, порахую. Вас чотири.
У опціях знайду найкращий слот,
до кожної надміру важкий код,
впаду в нічні пригоди дум,
а вранці знов чекає сум.
Ви всі далеко так. Руками не дістати
телепортацію ніхто не думав відкривати,
погляну в дзеркало і в заспаних зіницях
знайду тебе...До ідеальності в дрібницях...
