Брудні дівчиська полонили душі
Й забирають сили далі йти
А та, що варта цілунку і любові
Чекає світлих, нездійсненних мрій
Дівочий сміх не зміг ти зрозуміти
У натовпі ті щирі очі не знайшов
Керючись бажанням, що приходить
Витрачаєш себе на ляльок
Знявши всі обгортки із цукерок
Що на проспектах барвами блищать
Шукав лиш задоволення земного
Забув, що сма́чна на́чинка-це скарб
Скуштувавши кожну діву у обгортці
Зрозумів, це фарс в дешевому театрі
І кажеш: "Досить, солодкого не можна"
Чистої душі смак не пізнавши
