Мої гроші буду́ть з ароматом весняного чаю;
Я в залізну коробку з-під чаю їх всі покладу.
Там знайома до болю з дитинства ще музика грає
Хай буде що буде: але я не потраплю в біду.
Поки пахнутимуть мої гроші тим раннім дитинством,
Поки гратиме музика та, що знайома мені,
Поки я пам'ятатиму час, не побитий безчинством,
Поки житиму я, наче в ті давньо-лагідні дні.
Яні Паламар присвячується