"Прийди подивись... баламут...
Мандрівник...і гульвіса...
І... може... станцюєш із ними осінній канкан..."ГОСТЯhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524513
А я – із Міста. Із хиткого міста…
Воно прадавнє… І не має меж…
Там баламут… художник… і гульвіса…
Світанки …будить сяєвом пожеж…
Там все – на грані… а чи поза гранню…
Там доторки чарівно-неземні…
Там дівчина, мов трепетною ланню,
Коханням юним світиться в пітьмі…
Така тендітна, і така прозора…
Крізь неї краще світять ліхтарі…
Не розуміє натяків прозОвих…
За місяцем прямує, що вгорі…
Її вода лякає каламутна…
Їй хочется проміння, і тепла…
Але вона кохає – баламута…
Іще не знає – про основи зла…
Чекає на порозі, хоч до ранку!
Готова трунок випити – до дна!
Іще не розуміє – на світанку
Вона пройде крізь стіни – не одна…
Завіса неба синьо-чорна трісне…
З дерев осінні упадуть листки…
Зберуться мавки ...чарівного міста...
По сходах підійматися хитких…
Де на верхівці горобина сяє…
Велика площа… там осінній бал…
Лялькар велично скіпетра тримає…
Місцеві мавки заведуть канкан…
Ось-ось! Лиш помах!... Підняли завісу!
Ой, леле! Скільки душ тут! Обирай!
Маленька доня чарівного міста
Зникає… з площі… геть… за виднокрай…
