Ось твій демон! Годуй його сірководнем!
Напечи йому пляцок, запхни у пащеку – плач!
Є для кожного з нас автентичний фабричний патч,
Ти – щасливий, всі видять щось надприродне.
З першої сходинки, з шатра непривітних рук,
Вже виповзає чорний жахливий жук.
Пиво вночі спотворює звичний голос,
Давить свідомість, неначе є екзорцистом,
Ти гарячкуєш і хочеш крутити глобус,
Іти до обійм, а піти з них таким драглистим.
Хмари підперти та стати кущами глоду,
Мінятись плодами та блискавки гнути в ноти.
Досить трьох діб і огниво заслинить гнітик,
Чи заколотять всередині мряку гали –
Пляцки пеклися, кондитери не встигали,
Нам подавали на таці лише епітет.
Та на даху ми навпомацки чули пласкість,
Надбитих зір – накладали на себе ласки.
Пензлі стояли всю ніч – так і не відмокли,
Ранок рипів дверцятами - йшов з балкону,
В демонів також є грані, цим граням попри,
Бийся за місяць, затемнення відсторонюй…
Станьте суворим вироком тих квартир!
І запишіть собі вирок цей у Псалтир.
