Сьогодні я прокинувся рабом -
забутим шляхтичем чужої долі,
хоча дрімав блаженним сном
у полі зачарованих магнолій...
Прокинувся і втрапив в амнезію
забув усе чого неварто забувати,
а рухи сковані - закуто дію,
прийшли століття долю проклинати...
Бо ми давно живемо у полоні:
матеріального, безбожного, пустого,
не ловимо метелика в долоні
і не радіємо від щастячка малого....
А радість має звук монети
та запах засмальцьованих купюр,
кому потрібні дармові поети
зображені у безлічі гравюр?
молітеся на грошові мішки
у банках зачиняйте радість,
спаліть в багаттях всі книжки -
свій власний депозит на старість.
На вас чекає ідол капіталу -
пожертвуйте йому хоча б мідяк,
віддайте розум на поталу -
з грошима радий і простак...
Шукайте почуття на окружній дорозі,
махайте пачками зелених президентів -
валяйтесь п*яні на мурованій підлозі,
з "подругами" у якості презентів...
