Інколи не знаю, що писати,
Інколи не знаю, а пишу,
Те, що не зумів колись сказати,
Й те, що я нікому не скажу.
Губляться слова, чуттєвість, ритми,
Вірш різьблю мов камінь дорогий,
В ньому є потреба, як в молитві,
Залишок життя мого ясний.
Інколи не знаю… та тривога
Почуття акумулює в риму,
Вірші – це моя жива дорога,
У житті яка ніяк не рівна.
Я пишу про все: що відчуваю,
Те, що чую, і про те, що бачу.
Поезія мене оберігає
Від смутку, від печалі і від плачу.
Інколи не знаю, що писати,
Інколи не знаю, а пишу,
Бо багато маю що сказати,
І багато, що я не скажу…
28. 03. 2013
