Ніхто не знає, як ти народилась,
В імперських злиднях в горі ти росла.
Ти наче промінь світла в темнім царстві,
Немов добро, що вийшло з поміж зла.
Своїх дітей народжувала в муках,
Нема сумніших за твої пісень.
Ти гордо звешся Українська Мова,
І Українці звать твоїх дітей.
Доньки й сини тебе плекали ніжно,
Як парость виноградної лози.
Як сталось так, що рідні їх онуки
Не варті і пісень твоїх сльози?
Тобой творив “Полтавку” Котляревський,
Тарас писав тобою “Заповіт”…
А їх онуки тих, хто тебе любить,
З презрінням називають “свідаміт”.
Тебе немов повію зневажають,
Соромляться, що мати їхня ти.
Хоча з часів Спасителя всі знають -
Зрадившим неньку щастя не знайти.
Але я знаю – з попелу ти встанеш,
Серця пробудиш після довгих снів.
І нагадаєш всім, хто цю байстрючку,
Що зветься Україна народив.
І недалекий час, коли ти знову
Почнеш яскраво квіткою цвісти
Й збагнемо ми – таку, як наша, мову
На білім світі більше не знайти!
Оценка поэта: 5 Просто любіть й на ній говоріть! Хто нашій країні щастя бажає і українцем себе він вважає. Той завжди її зрозуміє і на ній нашу країну збудує. Слава Україні!
Оценка поэта: 5 Не разговариваю на украинском языке,только потому что не хочу его поганить (у меня часто суржик получается)А вообще по звучанию она вторая в миру (на первом месте Итальянсий).Потдержую тебя что мы должные ею гордится,но получается то,что получается
Сергiй Кримський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
клас! дуже патріотично про українську мову!
