Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Душі терзання. Жінка - мрія.
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Ваше не куйовдити волосся.
Ви так дивились... Все це наяву?
Чи, може, просто, так мені здалося?
Мені лишається дивитися на Вас здаля.
Ви недосяжна, Ви далека, горда...
А я... А я? А, в дійсності, хто я?
Гонимий янгол? Демон? Квазимодо?
Мені ніколи не пізнати смаку Ваших вуст
І Вам не впасти у мої обійми.
Чому? Чому?.. Чому?! Чомусь...
Між нами - прірва.
Гарний вірш.Шукати шлях через прірву іноді цікавіше, аніж подолати її, а раптом на другому боці не те, що очікував
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудро,дуже мудро сказано! Я чомусь про це ніколи не думав,справді...Мене завжди цікавив процес подолання перешкод,а не результат...Так,тільки заборонений плід солодкий. Можливо,часто це лише плоди наших фантазій... Прикро визнавати,але Ви змусили мене задуматися над тим,про що раніше не думав.