Пам’ятаю в дитинстві я дуже любила автобуси, розмови незнайомих людей, їх вигляд, реакція на зауваження водіїв. Любила, бо таке траплялось надзвичайно рідко. Лиш коли мама брала мене за руку і ми разом сідали в автобус, щоб дістатись до бабусі, що жила за кілька годин їзди автобусом від нас і за кілька десятків подорожніх, що траплялись на нашому шляху. На жаль, то були скрутні часи для моєї сім’ї і тому бабусю ми бачили лише раз чи два на рік.
Але з часом все змінилось я почала любити дорогу за постійну музику спочатку з колонок автобуса, а потім вже й з власних навушників.
Моя мама дуже не любить навушники, бо вважає, що через них сучасні діти є малоговіркими і повністю зануреними в себе.
Пам’ятаю коли після чергової поїзди до бабусі минулого року у мене зламались навушники і до мене підсів милий хлопець. Ми з ним розмовляли всю дорогу про все на світі. На жаль, я була дуже змучена і під кінець дороги заснула, тому знайомство наше не продовжилось. Але завдяки йому я зрозуміла скільки цікавого і, можливо, важливого я пропустила закриваючись від світу навушниками. Закриваючись не лише в транспорті, а й в житті. Закриваючи не лише вуха, а й серця.
Я з покоління навушників і закритих сердець.
Але я принаймні розумію це… А ви?
Моя мама дуже не любить навушники, бо вважає, що через них сучасні діти є малоговіркими і повністю зануреними в себе.
Оказалось всё невероятно просто Но это вряд ли так, или просто мысль выражена недостаточно точно.
повністю зануреними в себе
...они не являются совсем. Как раз наушники уводят от погружения в себя, развлекая сознание бум-бамом. Поколение скорее - потребителей, так было бы точнее. Что поделать - мир наполнен эстетами, которые даже шагу сделать без музыки не могут
Кстати, когда они без наушников - они что делают? Втыкают в телефоны свои. Массово! Так что дело не в наушниках. Просто нечего друг другу сказать, чаще всего.
И само поколение - не виновато в этом. Предыдущие слишком мало заботились о будущих.
Есть суть в этом, а?
Гуцол Оксана відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Суть є, але я, як людина, що без навушників і досі не уявляє свого життя, можу говорити, що покоління частково все ж теж винне.
Справа дійсно не в навушниках, а втім символом чого вони є. Для мене вони є символом закритості сучасного суспільства
Я теж з цього покоління, але трошки інший... таким був раніше, а зараз вже майже рік принципово музику слухаю тільки вдома, а в дорозі говорю із людьми і, на щастя, в дорозі я буваю доволі частенько, чи не щотижня... І так, відносно сердець - не можна їх закривати, але й виставляти на показ - теж не можна... Давно це зрозумів... гарна робота!
Гуцол Оксана відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щиро дякую
я теж намагаюсь, трохи звертати увагу на людей, виймаючи з вух навушники, але от поруч все частіше сідають люди з цього таки покоління і тоді зусилля, на жаль, марні
Но это вряд ли так, или просто мысль выражена недостаточно точно. 
