Усі ми грішні, усі ми люди - Каїни,
Хтось скаже, що в усьому винен час,
Творімо зло, і знову ж таки каємось,
І просим Бога, щоб пробачив нас.
Насухо душі наші почерствіли,
Клянем усе й усіх, ну, як завжди,
Ми людяність під корінь всю скосили,
І плачемо від болю і біди.
Ми вбили у собі усе святе,
Ми перестали вірити у Бога,
І боїмось тепер, що далі жде,
Напевно зашлакована дорога.
Ми звикли тільки плакатись й клясти,
Усі ми Сатани яскраві жертви,
Ідемо так, і будемо іти,
Бо люди ми - створіння дуже вперті.
А щось змінити в нас немає хисту,
Нам то байдуже, просто нецікаво.
Лише одне питання в думці висне:
Чи є хоча б один серед нас Авель?
26. 07. 2013
Люди народжуються чистими та безвинними, але поряд хто? Ось і питання - де є Авель? Гарні рядки, треба прийти людям до віри справжньої, не показної, щоб насправді у душі була. Тоді добро й возродиться.
Віктор Остроух відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шкода, що тільки ми, як поет поета розуміємо, іншим усе байдуже.
