Скільки чекати, вірити скільки?
До крику, до болю, до втоми самої.
Чекає вокзал, то час, мабуть, бігти,
Щоб знов не спинитись від тої любові.
Ти чуєш, як серце у вирій злітає.
Не ті тепер люди... не ті, але й ти
Змінився і так вже тепер не буває,
Щоб разом, щоб двоє дійшли до мети.
Ти ж знаєш, як важко, як сумно одному.
Ілюзії щастя всю душу з'їдають.
Не те б що я більше не вірю нікому,
То просто без тебе життя затліває.
Як вірити, любий, як знати, як бути.
Життя проростає колоссям з душі...
І б'ються два серця - тебе не забути.
Як жаль, що з тобою ми стали чужі.
