Всім Іринам клубу і не тільки…
в День великомучениці Ірини
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я
Пролог
…Під ранок... Дивний сон...Чисте, голубе небо, а в небі 2 зграї птахів: одні великі білі (певне, гуси), а інші – менші, темні (мабуть, качки). Одна з малих була взята в полон великими. Останні знущались над меншою, вона помирала, а всі малі птахи були байдужими до всього, що відбувалося, але ось один хоробрий селезень кинувся визволяти качку... Чим це все закінчилось там, в небі – невідомо, бо сон раптом перенісся на землю, де була вже... Жінка – мила-премила, чорнява, немолода, з короткою стрижкою, подібна до феї... Вони вибирали з Нею житло – 1-кімнатну квартиру. Він Її так тепло і ніжно обіймав, умовляючи бути разом незважаючи на те, що все вже було: заміжжя, діти... минуле... Та Вона така жадана!.. І згоду дала... А тут трапився якийсь чоловік... Незнайомець просив ключі від квартири і... ванну. "До чого б це" - подумав Він. У них ванни не виявилося, а була вона у... Ірини. Святої великомучениці... І ось Вони – удвох – виносять ванну надвір... Вона зовсім гола, і Він прикрив собою її соромоту.
...Ранок. У вікні яскраве сонце... Легкий вітерець колише фіранку, немов легеньку границю між потойбіччям і реальним життям... І позивні мобільного – пі-пі-пі... Так, вістка із далекої Еллади, що вже цілком збудила Його віді сну.
Яв...
Зустріч
…Аеропорт Бориспіль. Він з трояндами.. і чорнобривцями у виходу з термінала для іноземних пасажирів, тихий гомін серед зустрічальників: «Це з Салонник?». « А з Тель-Авіву вже прибув?» Нестримно закалатало серце. Ось і Вона. Квіти шугонули догори в оскаженілому привітанні... Усмішка! О, яка знайома «усмішка» на лиці у неї! Сльози неймовірної радості на очах у Нього... Ніжний доторк вустами до щоки. Який знайомий аромат здорового жіночого тіла! Слова – рідкі і теплі – і... гострі погляди буравлять одне одного... Що у кожного зараз в серці? Якийсь нестримний водоспад давніх, але оновлених розлукою почуттів в Обох! Чим триваліша розлука, тим тепліша, більш хвилююча зустріч! Маршрутка. Її рука, м’яка, волога і тепла - у Його твердій, упевненій руці. І - ні слова... Так би вічність!..
Море кохання
... В Крим. У вагоні спокій і блаженство... Ідилія для людей, що так давно чекали одне одного. І розмови, розмови, розмови. Все не переговориш – так багато вже позаду і ще більше попереду!..
Зустріли, доставили в саме «туди», де свіже коров’яче молоко... фрукти... овочі і... звабливе, ні не Чорне – яскраво-волошкове море у Береговому.
Спокій у природі... ласкаве сонце... Бурхливі зустрічі, плани, суперечки, непорозуміння, примирення... Але все – Їхнє, рідне... Нарешті, прогулянки там, де багато «сонць крізь віття» і квиління чайок... Серпневе море і... океан Кохання!
Я не увижу тень печали:
В очах твоих – два янтаря!
Хочу, чтоб горести молчали,
Ненужных слов не говоря.
В душе неистовой – не злой –
Пускай утонет крымский зной!Епілог
...«Такого щасливого купання у Морі, Любові і Квітах у мене ще не було» – мовила Вона стримано після «шаленої і несамовитої» зустрічі... мінеральних, з присмаком солоного поту, ванн.
А потім вимушена довга розлука... бо відпустка на Небо скінчилась.
І знову – ефір... еСеМеСки... туга... згадки... чекання...квиління серця...
Яв...
Романтика... зустрічі-прощання, радощів чекання... трохи сумбурно, але так воно і є в житті... переплетіння емоцій, тіл і квітів... і поряд з усім - заспокійливі хвилі... і уривки снів... Гарно! Нехай ілюзії не закінчуються. Кохання гріє по життю. З днем ангела нас, тезки!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай ілюзії не закінчуються. Кохання гріє по життю. 
З днем ангела нас, тезки! 
