І ще одна секунда й впаде небо,
Мов скло прозоре, розіб'ється дико,
Запахне кров'ю наша стратосфера,
Земля застогне, розійдеться криком.
Один нюанс: секунда дуже довга,
Коли мине вона – ніхто і не вгада,
А доти, світ наш навкруг Сонця човга,
А доти, ще сміється вся земля.
А небо ми підперли чим могли,
Хто радістю, хто сміхом, хто любов'ю,
А українці вірні полягли,
Й підперли небо червоною, мов сонце кров'ю.
І ще одна секунда й впаде небо,
А доти не цурайтеся землі,
Українців крові небу вже не треба,
Схиліть коліна пам’яті святій.
