У мене безлад в сумочці, у тебе – в голові,
Ти пишеш свою прозу, а я дурні вірші!
Тобі усього мало ( так дивно, мені теж),
Нема в тобі любові, а в мене є – безмеж.
Слова твої безглузді, як сам твій капелюх!
Багато фальші, сміху, іроній і брехні.
Ти знову-знову любитимеш цих шлюх,
А я в цей час прослухаю усі сумні пісні.
Немає сенсу далі описувати стан,
Коли ти бродиш-ходиш у когось по душі.
Мене від тебе нудить, суцільний ти обман,
Тому іди до ср*ки, не плутайся в моїм житті.