Якби ж ти знав який це дивний біль.
Якби ж ти знав як холодно ночами.
Але ж ти просто наче онімів.
Зима неначе замела тебе снігами.
Чи зможе хтось ізмірять пустоту,
Яка у серці прожива роками.
Коли ти просто так покинув ту,
Яка тебе любила, наче мама.
Життям так важко це назвать.
Це, радше, існування. Й те утомне.
А ж серцю так хотілося кричать -
Пролинув час. Й воно вже непритомне.
Якби ж ти знав який це дивний біль.
Якби ж ти знав як холодно ночами.
Я ж так привикла що ти тільки мій.
А ти пішов. Залишившись словами.
