так буває.
тримаєш його в пам'яті, як запилений вірш, типу "я люблю його, і байдуже на весь світ".
тримаєш, повторюєш, як тільки комусь прийде в голову, уточнити це.
як заведена. як співачка, що лише одну ноту бере. "я люблю його. і все".
з тобою трапляється купу всяких драм. оцей виглядає богом. оцей - по тисячу гривень за кілограм. ходячий секс - прямо. а ти, як поламаний годинник - "я люблю його. і куди там?"
у тебе тут сніг-зима. потім така ж ніяка весна. купу справ. тебе водять в дорогий ресторан, а ти навіть там «люблю його» і порожніми очима в зал.
так буває.
навіть в рідній кімнаті нагадувань про нього сто. він один. отут ім'я його на папері. в столі якісь йому вірші. і на самому видному місці - листи "я люблю його. як не крути".
так продовжується без кінця. ось він тебе застав. зламав. переплавив на власну хвилю. взяв й на атоми розклав. і кожен атом любить його.
все що мала б йому віддала. тільки крім себе, нічого нема.
у тебе ж з ним точок дотику - нуль.
ну хіба що його рука, але й та у нього така холодна, холодніше ножа. він дивиться на тебе так, неначе тебе нема. а ти далі продовжуєш "я люблю його. і не дарма".
наївна.
ти чекатимеш знову його рецидив. думаєш, станеться одне з твоїх див. він прийде і скаже "вибач, я полюбив".
в тобі звідкись візьметься сил. він тебе розібрав на кістки, він і зцілив.
так буває напевне. лиш би вистачило сил.
а поки ти тримаєш його в пам'яті, як запилений вірш, типу "я люблю його. і байдуже, що він - ні".
й дуже проникливо 
