Він не може повірити, що все так швидко між ними минуло,
або ж, швидше за все, він просто цього не хоче.
Її почуття всі згоріли, немов би нічого і не було,
але про неї і досі він думає кожної ночі.
Він не може забути номер її телефону.
Він спраглий без неї , утомлений і голодний.
Вона не дзвонить йому, коли йде по дорозі додому,
а її погляд до нього байдужий, сумний і холодний.
У дощі за вікном вона ховає нестримні сльози,
а на людях вдягає щастя солодкі маски.
Йому не допоможе підвищення алкогольної дози,
бо на серці у нього без неї по справжньому важко.
Кажуть, болючі моменти з часом завжди забуваються,
та для нього вони особливі, тому не хоче він їх забувати.
Все минає на світі , лиш його почуття тримаються.
Зараз без неї, але не виходить , на жаль, її не кохати.
Ого,важкий вірш, особливо два стовпці для мене важкі в ритмі. Не знаю, сама суть вірша і тема чудова,слова наче один без одного губитимуться і заміна неможлива. Але все ж я думаю третій стовпчик важкуватий.
До речі, це теж із твого власного , особистого життя?
Любомир Винник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую...сподіваюсь так і буде)
