Стікаючи потоками води
Холодні краплі знов змивають серце
Це знову, мабуть, приступ самоти
Скажу : все добре. Чи краще відверто?
Та ні. Насправді, все як уві сні:
велике місто, крізь туман осінній
щоранку прокидається в півсні
бажання змін в німому потрясінні
Я тут. А краще б мені буть деінде
Чому тут все чуже?Сама не знаю
Що я вчіпилась в якір? - ні, не дійде
шкода- слова вже не проймають
До розпачу мені, мабуть, далеко
Сама створила клітку для поривів
Моя душа - пір'їна, хоч не легка
Спробуй піднести. Справа тут не в силі
Й мене вбиває, що посеред ночі
Немає темноти, тому не спиться
Я скоїла, напевно, тяжкий злочин.
За мить усі надії - зайнялися.
Годинний дощ не змінить мого серця
Хоч він льодяний і холодить душу
Я буду тут, хоч домом це не зветься
І приводом не буде слово "мушу"..
