Що булО, що є... і що буде забудь.
Заспівай колискову своїм почуттям.
Я знаю, що пройде усе коли-небудь
І ти вже не назвеш мене своїм життям.
Ми надто різні й не одна дорога
Нас розділила на окремі Я і Ти.
Й між нами не залишилось уже нічого...
Ну ось, і ми з тобою розійшлись.
Я відпускаю все, і ти вже не тримай,
Не думай про той час, бо більш нема.
Від мене і від "нас" потрохи відвикай,
Бо за плечима залишились наші почуття.
Я закриваю свою душу і серце на замок,
Бо вже нема там місця для кохання,
І спогади стираю зі своїх думок,
Та й ти забудь, прошУ. Навіщо те чекання?..
Це наш кінець, закінчення святої ери —
Початок нОвих і окремих божевіль.
Ти будь щасливим... але вже тепер без мене,
Бо бачиш, я приношу в долонях тільки біль.
