Ми поїдемо в Косів із рюкзаками,
Ковтатимеш ніч, як солодку пігулку…
І сонце вмиратиме між головАми,
Мов зірвана ружа в обіймах гуцулки.
Дощі розведуть серед хмар акварелі,
Розітнеться серце на струни і ноти…
Ван Гоги воскреснуть, зітхнуть Боттічеллі
Від того проміння, від тої свободи…
Ти будеш губами творити планету,
І цвітом народяться сині мандАли…
Схолоне у венах безодня від лету –
Здається, ми вперше знайшли, що шукали..