Можна, я буду твоїм сонцем?
Сонцем, що сходить і заходить тільки для тебе.
Можна, я даруватиму тобі світло,
Коли навколо буде темно?
Я світитиму тобі вночі і в непогоду.
Я не буду палючим і нестерпним.
Даруватиму тобі лише тепло.
Можна, я хоча б промінням торкнуся до твоєї шкіри?
Промінням, що цілуватиме тебе замість мене вранці.
Й коли тобі буде здаватися,
Що навколо суцільна темрява,
Згадай, що в тебе є твоє маленьке сонце,
Яке може світити тобі завжди.
Просто так. Безкорисливо. Тільки для тебе.
P.S. Іноді рима так набридає -
Коли всередині завірюха почуттів,
А ти не можеш її випустити назовні,
Бо тобі не вистачає слів і рими...
Знаєш, це найважче, коли ти дуже хочеш щось сказати, але не можеш.
Дозволь, я просто буду твоїм сонцем.
почуття такі що слів для них не існує, як описати сліпому зорі, як описати глухому дзюркотіння струмочка, неможливо...читати мені завжди було неприємно білі вірші, але слухати їх краще, але тут рима і необовязкова, якщо йде від серця це замітно, браво...
P.S. http://rymy.in.ua/ - коли бракує рими