Мене добиває і ріже по нервах,
І робить черствою до болю з грудей
Велика, як сонце, безмежна, як небо,
Страшна і шалена віра в людей...
Я вірю словам, що як правило, мало
Несуть за собою правду і зміст!
І роблять вразливим втомлене серце,
І запевняють, що ти песиміст.
Я вірю у вчинки, щО вам невідомі,
В простий, безкорисливий вияв добра.
Я вірю, що кожен в душі є безмежним,
Та в кожному бачу — маленька межа.
Куди тільки мрії мене не носили,
Допоки мовчала й молилась до неба.
Мене добиває, та сильною робить
Страшна і шалена віра у тебе...
