Дрібний дощ окропив гарячий асфальт, прохолодний вітерець з Скандинавії понизив температуру на вулиці до восьми градусів по Цельсію. Наближалася осінь. Жовте листя опадало з дерев з шаленою швидкістю, двірники не встигали прибирати його тому вся бруківка старого Львову була встелена жовтим полотном.
Була третя година ночі, коли після не довгої затримки через погані природні умови, приземлився літак компанії Пегасус Аерланс зі Стамбулу. Повільними кроками пасажири покинули літак. Юна Ірина прибула до свого рідного міста після відпустки, яка трохи затягнулась через проблеми з документами та параноїдальними настроями охоронців Стамбульського аеропорту. Ніч була темна. Пітьма була густою настільки, що місто потануло в ній. Зійшовши на рідну землю Ірина набрала до свого батька, але телефон був в роумінгу - вона поклала трубку, так і не дочекавшись відповіді. Це було звичним явищам, її батько багато їздив за кордоном, адже він був консультантом в Ю-тел, яка саме освоювала ринки близького зарубіжжя. Потім Ірина зробила декілька не вдалих спроб зателефонувати мамі, брату, дідусю, але результату не було – всі вони були поза межами країни.
Після не вдалих спроб зателефонувати рідним вона набрала в своєму новенькому Андроїді номер служби таксі. Через п'ятнадцять хвилин прибуло біле Пежо. Ірина сіла в нього та відправилась до дому.
