Щоденні турботи не мають ніякого значення,
Коли я не чую голосу і не бачу твоїх очиськ.
Начебто, все довкола повтрачало своє призначення.
Все, що мало для мене зміст.
Начебто зникли всі перепони у розумі,
Розпач заглотує сказані кимось "ні".
Я переходжу в стан анабіозності .
Ночі й дні -
Злиті в одну посудину.
Це коктейль, що зветься у прайсі - "День".
Кіпа волосся перетворюється у лисину ,
Через безсоння й вже набридлу мігрень.
Очі запали, рухи стають дрижавими,
Сонце мені через вікно пече.
Методи порятунку є надзвичайно старими -
Все, що потрібно, то лиш твоє плече.
