Мама, любимая мама,
Хочу я тебе рассказать,
Как тяжело мне на сердце,
Хочу тебя я обнять.
Мама, моя дорогая,
Живу без тебя-сирота,
В этом приюте нет ласки,
Нету любви и тепла.
Никто не согреет руками,
Обняв меня за плечо.
Никто не поможет словами,
Как я рыдаю в ночи.
Мама, моя дорогая,
Где-же ты есть, отзовись!
Мама, любимая мама,
Ты за меня помолись!
Если ты помнишь, родная,
То отзовись, не молчи.
Если захочешь, родная,
В детский приют приходи.
Я обниму тебя, мама,
Ручками нежно, любя,
Умою слезами своими,
Душу твою навсегда.
Если есть сердце у мамы,
Если есть совесть, душа,
Приходи ко- мне мама навстречу,
Что-бы забрать малыша.
Выросту я и тогда ты,
Вспомнишь меня, но уже:
"Поздно-скажу дорогая,
Я Вас не знаю уже".
Скільки виросло без мами... як кожна людина має право на життя, так і на маму... та коби вони задувувались над тим що народжуючи мають виховувати, люба дитина має бути запланована, навіть та що народилась нечеканно... Гарний душороздираючий віршик!
Ярмульська Галина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ярмульська Галина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нажаль таке є.Бідні діточки,
скільки сліз прольється з іхніх дитячих оченят.Та щей як
знущаються над ними-це страшно собі уявити.Один мій знайомий виріс у інтернаті і мені розповідав про їхню
систему.А Вам дякую за відгук.