Сильний вітер хита дуба,
Дуже сильно завива,
А хлопчина жде дівчину,
Ту дівчину, що співа.
Та дівчина голос має,
Мудрість має, щей красу,
Покохав козак навіки-
Бідолашну сироту.
Соловейко вже щебече,
Вітер стих, дівча співа,
Ця дівчина-миловидна,
Щире серце і душа.
Та нажаль моя матуся,
Ненавидить сироту.
Яке ж їй до цього діло,
Що кохаю дівку цю.
-Мамо, мамо, моя люба,
Невтручайсь в моє життя,
Бо ця бідна сиротина
Буде жіночка моя.
Поберемося ми з нею,
Діточок наживемо,
А як прийде старість твоя,
То тебе доглянемо.
-Це ж кохання, рветься серце,
Лине пісня до небес.
Я ж щасливий, моя нене,
Тож радій лише за нас.
То є воля, твоя мамо,
Можеш нас благословить,
То є право твоє, мамо,
Можеш нас ненавидить.
