«Я українець,чи то ні?» , -
Задав собі таке питання,
І мучивсь люто уві сні,
Прагнучи себе пізнання.
Мені не віриш?То й не вір,
Але я українець,розпишусь я кров’ю,
І радикальний в серці звір,
Тече Дніпро у звуках мови.
Я люблю край свій,
Нехай немає однодумців,
Хоч,сонце,ти мене зігрій,
Я простягну свої долоні,
І в чар твоїх полоні
На серці викарбую «Україна»,
І повторю для тих,хто не розчув,
Вона єдина,
Ти чув?Ти…Чув?!
Як не було б,її я люблю до загину,
Не треба слави і нічого,
Аби полинути до Бога,
Якщо він є…
І серце б’ється в патріота,
Як ті Володьки у Сосюри,
Така сіра голота,
Та не міняють на Батьківщину шкуру.
Ти можеш брехати собі – не мені,
І не міняй свій статус,
А подивись на мапу,
І побач: он вона,в огні
Горить,палає,
Та поки патріоти є
Не сконає,
Житиме…Я вірю!
Я – українець ,хочеш вір,хочеш – ні,
Я ,мов жерло вулкана,
Бреши собі,а не мені,
Вводи себе в оману.
Я не мовчатиму,ніколи,
Поки жито колоситься в полі,
Поки рясніють двоколори,
І відчуваєм присмак волі…
Я не мовчу,але я не кажу багато,
Я лиш скажу в останній раз:
«Я – українець!Це для мене свято,
І Україна ця для нас!»
4.12.12
ID:
425395
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 16.05.2013 18:56:36
© дата внесення змiн: 16.05.2013 18:57:22
автор: blade89
Вкажіть причину вашої скарги
|
