тріщить земля
під нашими ногами
і твій холодний погляд
так лоскоче пальці
що забуваю я про все
мене кудись женуть
у снах моїх дурманних
дикі білі пси
а там попереду сніги
прокинутись мені б
та сил немає
забрала ти їх
глибоко за серцем заховала
мене до себе прив'язала
і я біжу по білій тундрі
від твоїх білих псів
гарячих почуттів
немає де сховатись
чого біжу не знаю я
бо сам тебе кохаю я
але біжу як можна швидше
мабуть така доля моя
ховатись від кохання
бути завжди в самоті
бо як піддамся то
більше не вирвусь
а як не вирвусь
в неволі помру
тому біжу...