Снiг захрумтiв
Прозоре небо
Зiрок жаданих вiдблиск сивий
Думок даремних омут хтивий
Менi нагадує про тебе
Я вкотре з радiстю у груди
Заллю туману плин тремтячий
За струм кохання я вiддячу
I вiдчуття вiдчавлю в люди
За безцiнь iнею бажання
Жадати щастя марна справа
Не подарує спокiй лава
Думок нестримного страждання
За морок порожнечi неба
Вiддасть життя вогонь останнiй
Мороз сховає свiтло раннє
I вiдчуття полишать тебе...
Лише свiдомiсть, дивна хмара,
Не вiрить,що вона лиш мара...
Туман...
Вiд подиху лиш пара...
Снiг захрумтiв
Прозоре небо
Нема нiчого...
А й не треба...
