Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Простіть мене, тітко Євгеніє - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Кайгородова 2, 16.03.2016 - 19:28
Наплакалась, читаючи, схожу історію пережила у 90 роки, син був також там на заробітках. Слава Богу - мені допомогли добрі люди...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...життєві шляхи людські такі непрості і дяка Господу, коли мають в кінцевому результаті добре пристанище... Дякую Вам!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а це вже як життєва карта ляже... : Дякую, Касьяне!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...сумна і, головне, що переписати заново її вже неможливо, бо в життєвім шляху вороття не буває, на жаль... Дякую, Олечко!
Мазур Наталя, 11.04.2013 - 12:26
Людська байдужість... Скільки її на світі... І тільки перед могилою на цвинтарі приходить усвідомлення та каяття...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...чомусь так, коли вже буває запізно... Дякую, Наталю!
Наталя Данилюк, 10.04.2013 - 22:36
Журлива історія...Як часто ми картаємо себе за те, що не допомогли комусь, не підтримали у важкі моменти, не розрадили...І шкодуємо, як правило, тоді, коли вже надто пізно...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...це, ніби, якийсь закон невблаганності... Дякую, Наталочко!
Салтан Николай, 09.04.2013 - 11:03
... сумна історія... в кожного свої цінності... ніхто не знає, що його чекає за поворотом
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...про це і слід нам завжди пам’ятати... Дякую, Миколо!
Вразлива, 05.04.2013 - 16:41
Сумно та правдива..Обоятність людська чом розправила крила?Відголоссям розпуки з дерев оті круки, а відгомоном власнії клопоти...
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..."відгомоном", що довго кливить луною... Дякую, п. Дануто!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і біль цей ятрить... Дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інколи сум, чомусь, ступає назирці... Дякую, Іринко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя не пазли, що розсипались і його, знову, заново не складеш... Дякую, Люба!
Ліоліна, 04.04.2013 - 17:15
Таке чутливе оповідання, Валю! Гірка правда - ми тільки тоді караємося, що не допомогли людині, аж коли її нема... А треба було так трішечки... Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а потім і сам не можеш собі пояснити, чому того "трішечки" тобі не вистачило... Дякую, Ліоліно!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя, на жаль, має різні кольорові забарвлення, від світлого до темного відтінків. Дякую, Танечко!
|
|
|